Надмірно важка праця, яка зв‘язуе Луганську «Просвіту» тісним узлом із Славяносербським повітом, як ocepедок нацiонально-освітнього розвитку, викликала потребу зізвати з‘ізд сільских «Просвіт» нашого повіту для розділення своеі роботи.
Хоч як великою надіею переповнені на повний з‘ізд і на його гарну працю й значение, ми побачили, однак, доволі мале число представників з повіту. А де поховалися другі? Куда пропали?... Чи не разігнала іх, лякливих, тьма чорносотенноі неволі, яка й досі огортае уми нашого хлібороба?
Коли цей наш здогад правдивий, то дуже сумно, тим більше ще, що у всіх тих «Просвітах» працюют одні з найсвідомійших наших людей.
Не вже й вони?.. Hi! Нi! Цьому ніколи не бути. Іх, мабуть, задержало щось друге. Однако, коли вони відклали це на другій раз, – осталися на год в задніх.
Межи тим, з‘ізд, хоч нечисленний, одкрив свое засіданне й прийшов до таких вислідових постанов.
1. В справі шкільноі і позашкільноі освіти:
а) Зараз же приступити до украінізациі шкіл, починаючи з Луганська, всіми силами та засобами.
б) Улаштовувать вистави, лекциі, читальні, вечірки чаю з відчитами, декламаціями, то-що, для широкого повідомлення темного украінського громадянства.
2. Приеднатися цілком до постанов з'ізду «Просвiт» в Киіві 20 вересня с.р., і проводить ці постанови в життя по змозі життевих умов тутешніх «Просвiт».
3. Разширювати украінську литературу серед селян та горожан, для чого улаштувати на живому місці Луганська кіоск для продажи укр. газет та книжок.
а) Для цього обрана коміссія, котра повинна раздобути коштів для кіоску при помочі збору з майбутньоі лотореі.
б) Поки прійде до здійснення кіоску, попрохати земську управу, щоби позволила одкрити продажу укр. літератури в крамниці бжільництва при Казанській вулиці.

Як бачимо, обговорювались не справи повіту, а справи більше місцеві, – Луганськи. Це завдяки не прибуттю делегатів зі всіх «Просвiт».
Ми радимо повітовій «Просвiти» скликати ще раз такій з‘ізд в як найскоршім часі, щоби торкнутися й політичнаго становища нашого повіту, бо поки що нікому рішати в цім пекучім для нас питанню. Думаемо, що на цей раз всі «Просвiти» своіх делегатів вишлють.
Дальше звертаемо увагу на то, що на громадських зборах не місце особистих справ, а друге, доклади повинні бути оброблені, хотя й робітниками, білыше ясно та виразно, чим це було зроблено делегатом на так важний з‘ізд. Для того нe треба людей з університецького освітою, щоби разказати те, в чому наша хвороба, рабітник се може лучше зрозуміти, а ще особливо, як ій запобічти.

Щирий

газета «Голос крестьянина» за 20 октября 1917 года